Лозоплетіння - це мистецтво   

   Лозоплетіння – це виготовлення господарсько-побутових та художніх виробів з різноманітної еластичної сировини, одне з найдавніших ремесел. Воно виникло, як і кераміка, раніше, ніж обробка дерева, металу, які потребували відповідних знарядь виробництва. Його сліди знайдені археологами ще в неоліті. Найдавніші пам’ятки українського плетіння походять з кінця ХVIII століття і початку ХIХ ст. і зберігаються у музеях Києва, Львова та інших міст.    

Плетені вироби з лози – один з найстародавніших промислів на Україні, процес досить тривалий і кропіткий. Вироби використовували для збереження, транспортування та перенесення продуктів, для виготовлення огорож, господарських приміщень. Традиційне плетіння охоплює широку сферу предметів від елементів будівництва, меблів до дрібних виробів та іграшок. Плетіння було глухе та ажурне. Ажурне плетіння застосовували переважно при плетінні меблів. На початку 30-х років лозоплетіння з кустарного промислу перетворились на фабричне виробництво.
    Плетені вироби з лози – один з найстародавніших промислів на Україні, процес досить тривалий і кропіткий. Вироби використовували для збереження, транспортування та перенесення продуктів, для виготовлення огорож, господарських приміщень. Традиційне плетіння охоплює широку сферу предметів від елементів будівництва, меблів до дрібних виробів та іграшок. Плетіння було глухе та ажурне. Ажурне плетіння застосовували переважно при плетінні меблів. На початку 30-х років лозоплетіння з кустарного промислу перетворились на фабричне виробництво.   

   Лозоплетіння розвивалося в тих місцевостях, де росла лоза. Вона податлива до гнуття і при згинанні чи сплетінні не ламається. Віками нагромаджувались технічні прийоми обробки матеріалу для плетіння, уміння використовувати його практичні можливості та художні особливості.

Чим корисне лозоплетіння для учнів та студентів?

1. Розвиває творче мислення
2. Розвиває моторику рук та пальців
3. Природні матеріали не шкодять здоров'ю

Запрошую Вас ознайомитися з цим особливим видом мистецтва!

Дитячі іграшки з лози!

  

  

Урок лозоплетіння від справжнього майстра своєї справи!

Лозоплетіння на Гуцульщині

У багатьох місцевостях Гуцульщини народні майстри лозоплетіння спеціалізуються на виготовленні меблів – столів різної форми, крісел, шаф, книжкових стелажів, ліжок. Плетені меблі у всіх асоціюються з особливим домашнім затишком. Саме ці речі створюють ту душевну атмосферу, яка, здавалося, назавжди канула в лету разом з минулим, розміреним і спокійним життям, старовинними садибами і зворушливими чаювання під квітучими яблунями. Плетені вироби умовно утворюють 6 родів: меблі, декоративна пластика, побутові предмети, кошики, предмети одягу, іграшки.   Заготівля лози проводиться восени протягом двох місяців. Стебло лози повинно бути довжиною 1200-1500 см. Після того, як лозу зрізали, стебла зв'язують в пучки до 10 кг. Для отримання необхідної сировини, пучки потрібно відварювати протягом двох годин. Тому вручну стебла очищають від кори, головне при очистці - не пошкодити стебло і сушать у спеціальних сушках. Зберігають сировину у приміщенні, яке постійно провітрюється. Вентиляція - одна з обов'язкових умов зберігання лози. Перед тим, як починати процес плетіння, лозу знову замочують у воді протягом двох годин. Тільки після цього її можна використовувати для роботи (вона стає придатною для обробки).

Центр лозоплетіння на Закарпатті

  Закарпаття дуже популярним є ринок сувенірів в с. Іза Хустського району Закарпатської області. Тут торгують переважно виробами з лози ще з XIX ст. Заснував в цій місцевості народний промисел лозоплетіння ремісник І. Кашко. Потім він навчив своїх синів, а згодом це стало головним заняттям всіх селян. А вироби свої вони збували на місцевому базарі. Нині на центральній вулиці села торгують лозовою красою протягом цілого року. Тут можна знайти і кошики, і стільці, і крісла, і навіть котячі будиночки, тарілки, вази, глечики, шкатулки.

Територіальні особливості лози

   Найдавніші пам'ятки українського плетіння походять з кінця ХVIII століття і початку ХIХ ст. і зберігаються у музеях Києва, Львова та інших міст. Важливим джерелом пізнання плетених речей початку ХIХ ст., зокрема особливостей їх функціонування на Західному Поділлі та в Карпатах є акварелі львівського художника Ю. Глоговського.   Малюючи людей в народному одязі та побутові сцени він водночас зображав як доповнення плетені кошики, брилі, клітки.   Лозоплетіння таким чином розповсюдилось у місцевостях прилеглих до озер і річок. У Карпатах і на Поліссі сировиною для плетіння з народних матеріалів були коріння сосни, гілки ліщини тощо. Найбільші центри плетіння зосереджені у тодішніх Київській, Чернігівській, Полтавській, Волинській губерніях та на Галичині.

     Розвитку промислу плетіння з природних матеріалів сприяли засновані у 80-х роках ХIХ ст., школи і навчальні майстерні. Одна з перших таких шкіл виникла у 1879 році у с. Нижнів (тепер село у Тлумацькому районі) у 1891 році в місті Сторожинець на Буковині.   Кошикове ремесло було одним з самих розповсюджених промислів Росії на Україні. Крім Підмосков`я великими центрами кошикового ремесла були Костромська, Ярославська, Іванівська, Казанська, Володимирська, Оренбургська а також Чернігівська, Київська, Харківська, Волинська та інші губернії. Йшли роки, цей промисел поступово втрачав своє значення.   Але все ж таки масштаби в наші дні залишилися значними. Талановиті майстри і тепер не перестають вражати нас багатством фантазії; витонченістю своїх виробів, прикрашаючи інтер`єр сучасних квартир і громадських споруд, а також експозиції наших музеїв.